"...как по-украински кот? - кiт. А как кит?" (с) Булгаков | про укромову

http://kornev.livejournal.com/96292.html

Язык, и даже произношение жителей Западной Украины сильно отличаются от стандартного украинского языка.
Когда я в прошлом году бывал в Киеве, меня поразило, что везде в официальных местах (типа - объявление остановок в метро) делается именно на западноукраинском диалекте.
Это звучит примерно так же, как объявление остановок в московском метро с волжским оканьем, к тому же утрированным.

да ладно вам.
Я украиский знаю хорошо и говорю, но в метро и везде объявляют на нормальном укр.языке.
То ли вы не слышали нормального западно-украинского акцента, не говоря про лемковский диалект...)))

Я пять лет прожил на Западной Украине, причем объездил ее всю. Вот то, на чем объявляют остановки в киевском метро - это типичный западенский диалект.

Вы прожили 5 лет, а я прожил 39 лет в Киеве и 10 лет учил укр.язык в школе и 5 лет в университете.
И я вас уверяю никакого западенского акцента там нет.
Обычный украинский язык.
Таким говорят как в житомирщине так и в киевщине...

АднАзнАчнА - ЇбА ґлазавідна!
ЇВО-русскАВА нїзнать - абідна!
ВОВАаАААаааканьє всїґда
нЇпАнятнАВА Їзьіка!

антЇфанєтїка ґлазоносцеффф, ґаварю!

на русском неплохой дайджест

Юрій Шевельов «Внесок Галичини в формування української літературної мови»
http://wirade.ru/cgi-bin/wirade/YaBB.pl?board=seeurope;action=display;num=1205748194;start=0

с разбором взглядов Нечуя-Левицкого. Этот "русофил" брошюрку накарябал про ненужность русской литературы для славянских народов.

На мове доставляет Костецкий.

Вибраний Стефан Ґеорґе по українському та іншими, передусім слов’янськими мовами. Видали Ігор Костецький, Олег Зуєвський. Штутґарт: На горі, 1971. У двох томах.

Мое любимое место:

Національне відродження поневолених народів, як правило, відбувається невідривне з відродженням мовним. Та на українському ґрунті утворився з того особливий феномен. Парадокс його — небувалий в історії ніякої іншої національної культури — полягав у тому, що якраз нова літературна мова стала за головну внутрішню перешкоду в розвитку українців як нації.

Істотну українськість мовомислення у Сковороди вельми чуйно визначив у своїй статті І. Дзюба: Але, зрештою, до Сковородиної мови легко призвичаїтися, бо, не зважаючи на свою часом ненародну лексику (врахуймо важке становище Сковороди, який мусів сам вперше виробляти філософський «глагол»), це все таки мова глибоко народно-українська за своєю структурою, «ходою», духом, інтонаціями, не кажучи вже про образність; навіть чимало загальнослов'янських, давньослов'янських та російських слів збуваються в Сковороди свого питомого значення та набувають трохи інакшого, «українського» (цікаво простежити ці аберації та порівняти їх з мовою особливого типу філософствуючих мужиків, які є і нині на Слобожанщині та Донбасі) звучання.

Українська літературна мова, позасумнівна річ, була б принципово відмінна від тієї, якою вона є сьогодні, якби в її основу лягла сковородинська модель. Інакшу кількісно-якісну ролю відограли б у ній і народно-селянські елементи, елементи «котляревщини». Передусім це була б уже з початком XIX сторіччя мова всеосяжна. Активне життя Сковороди у трьох культурних мовах, грецькій, латинській та давньослов'янській, органічне включення ним розмовної мови усіх тодішніх суспільних шарів у свій язиковий всесвіт утворило для того вже всю базу. Коли б йому й справді залежало на укладанні спеціяльного курсу любомудрія, він не лишив би, можна поручитись на ґрунті показаного вище, ані одного поняття не «українізованим» на свій ріб. Вистачило б на те і культури, і фантазії.

Усього лиш одним поколінням пізніше таке стало враз неможливе.

У творчості Шевченка українське життя звужується до одної-єдиної теми. До цієї теми була приладована й Шевченкова українська мова, приладована настільки невідчепно, що до всього іншого — в тому числі й до всіх інших сторін особистости самого Шевченка — мова ця неспроможна була навіть і приторкнутись.

У тому, власне, й заліг принцип усіх бід. Шевченкове «нехай я буду і мужицький поет», сказане, можливо, з упертости чи, зрештою, просто спересердя, стало навроченим. Його прийнято за догму, з нього зроблено ритуал. Мова, первісно постала з елементів, що були справді в ужитку певної суспільної верстви, незабаром — либонь непомітно для самих її прапороносців — переросла у щось наскрізь умовне. Хоч воно усе менше й менше покривалося з буттям цілости народу, зокрема з буттям його непросвіченої частини, узято за священний закон, що просвічувати її годиться саме цим умовним мовоканоном. З українства виникла наче особлива спортивна пристрасть. Воно перетворилось на забавку з неймовірними правилами гри. Заприсяжені учасники цієї дорогої забавки, в усьому іншому люди як люди, при виконанні української професії зобов'язувались до примітивного сюсюкання і, тим самим, до відповідного — сказати б: залізного — обмежування кругозору. На поодинокі видатні постаті, які намагались — чи то поширенням самих мовомисленних меж, чи то взагалі духових обріїв — порушити лад іконописного просвітянства зворотом до сковородинського всесвітянства, накладано анатему

Ну, так это же Костецкий, он же Ваня Мерзляков, герой множества литературных анекдотов :-) Он и пытался переводить Шекспира в сковоридинском стиле. Как это у него?
От слонца ніц в очах моєї пані,
Кораль ружанець рожевіш от губ,
Кгдиж сьніекг єст бялим - в неї перса тьмяні,
Кгдиж влос єст дротем - з дроту в неї чуб

Пользую Костецкого исключительно в антиукраинских целях. :)

Ну не с Каревиным же позориться или, прости Господи, Железным-Родиным-Орловым-Калашниковым-Бунтовским.

Да нет, конечно, но что в Костецком такого особо антиукраинского? Соломия Павлычко считала его переводы сонетов Шекспира лучшими из украинских. А что полемист был страстный, так и его мочили куда как. "Ваня Мерзляков выделывается потому, что слабо владеет украинским языком". А после того, как он напечатал пьесу "Близнята ще зустрінуться", диаспора начала сбор средств для его лечения от душевного недуга. Зато позже оказалось, что это был театр абсурда прежде Ионеско!
Офф - никогда не могла понять, что в Шевченко такого особо простонародного и крестьянского. Довольно сложный поэт со сложной системой образов. "І день не день, і йде не йде..."
Офф №2, скорбный, - как пишущие в этот блог ухитряются справиться с капчой...

\\что в Костецком такого особо антиукраинского?\\

Тезис, что мова была главным тормозом нациестроительства (1) и доказательные рассуждения о том как вс то же мовно мешало вэлэтням хохлокультури реализовать свои более чем скромные таланты (2).

Что нисколько не помешало тому же Костецкому избрать именно эту "мову" (а у него были русская и немецкая альтернативы, он неплохо владел немецким, у него даже жена была немкой). При всех столь любимых Костецким экивоках трудно его язык назвать иначе, чем украинским. Да и упомянутый Вами Шерех, этнический немец и сын русского генерала, "страннейшим стечением судеб" и зная кучу языков, поступил так же :-)

http://okm.ru/okm/vadim/?id=0132

Реальная проблема - это иррациональная орфорграфия.
Т.е. "мАлАко" вместо "молоко" и "золАто" вместо "золото".

реально незачем разводить холивар на пустом месте. лучше обращать внимание на вечное - искусство, музыку, иструментальные саундтреки из фильмов и игр

... т.е. "мАлАкхо" вместо "молоко" и "золлАто" вместо "золото".

А ваша реакция - дешевый флуд; попытка замылить реальное положение вещей истеричным сканадальцем.

Что же до немецких заимствований - ну-у-у, мало кто из нас немец, только потому что говорит слово "лампа". Как-то так.

На вашу реакцию тоже существует адекватная реакция:


ИДИ НАХУЙ, МАЛЬЧИК.


А теперь покувыркайся в каментах:

... но, увы, неадекватная.

Неужели так сложно объяснить, почему "по-русски" будет "по-русскхи"? :)